Все має бути ідеально: зовнішній вигляд, порядок вдома та на роботі. Слід все тримати під контролем, не можна схибити. Якщо результат роботи не ідеальний, то він не має права на існування. Саме з такими переконаннями живуть перфекціоністи, адже вони вважають, що за відсутності помилок вони зможуть досягти приголомшливого успіху, але одна маленька невдача призведе до повного провалу. Чи є така поведінка нормою та як боротись із надмірним перфекціонізмом можна дізнатись далі на montrealanka.
Що таке перфекціонізм
Термін “перфекціонізм” походить слово від англійського “perfect”, що перекладається як “ідеальний”. Перфекціоністи — це ті люди, що прагнуть досконалості, неперевершеності та ідеальної гармонії. Здавалось би, що в цьому може бути поганого, адже старанність, клопітливість, уважність можуть допомогти уникнути помилок та прийняття неправильних рішень.
Проте нездорове прагнення до ідеалу, помітно погіршує якість життя. У випадку хоча б однієї помилки, одну й ту саму задачу доведеться перероблювати по кілька разів, або ж роботи її настільки повільно й уважно, аби запобігти появі неточностей. У гіршому випадку розвиватиметься патологічний перфекціонізм, який може гальмувати життя і заважати людині розвиватись.
Нормальний та патологічний перфекціонізм
Тему перфекціонізму досліджують багато фахівців у галузі психології вже протягом не одного десятиліття. Ще у 1970-х роках американський психотерапевт Дон Хамачек запропонував розділяти перфекціонізм на:
- Здоровий, за якого люди здатні самостійно встановлювати для себе реалістичні цілі, можуть розумно оцінити власні можливості, спокійно ставитись до невдач та помилок, а також отримують задоволення від наполегливої роботи та подолання перешкод.
- Невротичний (патологічний), коли людина вимагає недосяжної ідеальності, не звертає уваги на маленькі перемоги, постійно незадоволена своїми стараннями. Неможливість досягти завищеної мети часто призводить до сильної тривоги. Це також призводить до погіршення соціального та професійного життя. Їм важко працювати у команді, делегувати завдання, сприймати критику, перфекціоністи є більш схильними до професійного вигорання. Успіхи та провали визначають їх особисту цінність.
Що поганого у перфекціонізмі
Монреальський психолог доктор Франсуа Білодо розповідає, що нездоровий перфекціонізм помітно впливає на погіршення психічного стану людини. Часто на його фоні можуть появлятись ознаки депресії. Оскільки нереалістичних цілей важко досягати, що сильно б’є по самооцінці та впевненості. Замість задоволення від процесу перфекціоністи мають боротись з тривожністю через те, що не можуть вкластись у терміни, чи перейматись за якість виконаної роботи.
Крім того, перфекціонізм може призводити до іншого стану — прокрастинації, за якої людина максимально відтягує роботу над неприємними завданнями. Перфекціоністи з прокрастинацією більше переймаються тим, що не зможуть виконати роботу ідеально, а тому, щоб не зазнати провалу, вони вважають за краще взагалі не починати щось робити.
Самознецінення також є розповсюдженим явищем серед перфекціоністів. Вони не помічають свої сильні сторони, натомість схильні зациклюватись на своїх недоліках, що призводить до зниження впевненості у собі. Їм важко розпочати нові справи, їх лякає нове середовище, вони не терплять експериментів, де не можуть передбачити результат, адже переймаються, що він може бути провальним.
Емоційний портрет характеризується великою кількістю емоційних відтінків, проте, переважно негативних. Часто яскраво виражені сором, провина, тривога та гнів. Тому й тривожні розлади також є частим супутником перфекціонізму. Людина, яка дуже вимоглива до себе, може відчувати значне занепокоєння щодо можливості зробити помилку в присутності інших.
Позитивне підкріплення, що перфекціонізм дозволяє досягати високих цілей також можуть призводити до появи ознак обсесивно-компульсивного розладу.
Як побороти перфекціонізм?
Аби безпечно вийти зі стану “все має бути ідеально”, найкраще звернутись по допомогу до психотерапевтів. Доктор Франсуа Білодо зазначає, що універсальної методики боротьби з патологічним перфекціонізмом не існує, проте спеціалісти здатні підібрати індивідуальний підхід, щоб допомогти людині покращити рівень життя.
Психотерапія перфекціонізму складається з кількох послідовних етапів:
- Усвідомлення наявності проблеми та її впливу на життя.
- Зміна системи цінностей.
- Переосмислення власних думок та переконань.
- Розвиток вміння ставити реалістичні цілі.
- Навчання сприймати недосконалість та розвиток терпіння до помилок.
- Звертання уваги на отримання задоволення більше від процесу, аніж від результатів.
Найбільш ефективною у таких ситуаціях є саме когнітивна та поведінкова терапія, що допомагає пацієнтам переосмислити своє сприйняття дійсності та свою поведінку, нормалізувати спотворені моделі мислення та поведінки на більш об’єктивні та корисні.