У 1960-х роках всю провінцію Квебек охопили рішучі соціальні, культурні та політичні зміни, що насамперед переглядали ролі жінки у суспільстві. У ці роки фемінізм набрав обертів. Активістки змогли вибороти право для жінок вступати на так звані “чоловічі” спеціальності в університетах та опановувати професії поліцейських, юристів, суддів, адвокатів, пілотів тощо.
Навіть самі навчальні заклади запроваджували системи заохочень для жінок, які часто не подобались чоловікам, що розцінювали ці заходи як дискримінаційні. Одним із таких “ображених” представників патріархату й був Марк Лепін. Далі на montrealanka.
Що відомо про злочинця
Марк Лепін народився 26 жовтня 1964 року в Монреалі у родині алжирського іммігранта та медсестри. При народженні отримав ім’я Гаміль Родріг Ліас Гарбі. У дитинстві доводилось спостерігати за проявами насильства та зрадами від батька, який вважав, що жінки створені тільки для того, аби прислужувати. Він застосував силу по відношенню як до дружини, так і до самого Гаміля, не терпів будь-яких проявів ніжності, адже вважав, що це зіпсує сина.
У 1970 році батько так сильно побив Гаміля, що мати наважилась розлучитись. Батько покинув родину, ще деякий час виплачував аліменти, але дуже швидко перестав. Крім того, у родини забрали будинок за протермінування внесення іпотеки.
Мати потроху намагалась стати на ноги та повернулась до роботи медсестрою. У 1977 році родина Гаміля купила будинок у передмісті Монреаля та переїхала туди. Хлопець відвідував місцеву середню школу, де його описували як тихого учня, що вчиться на середній бал, він мало спілкувався з однолітками та майже не демонстрував свої емоції. 
У чотирнадцятому віці вирішив змінити ім’я на Марк, через цькування однокласників, а також взяв прізвище матері — Лепін, аби порвати будь-які зв’язки із батьком.Але навіть після того, як батько пішов, відносини у родині залишались напруженими. Марк часто зазнавав булінгу з боку старшої сестри за те, що в нього було акне та він не зустрічався із дівчатами.
У віці сімнадцяти років спробував вступити до лав Збройних сил Канади, але під час співбесіди був визнаний непридатним. У 1982 році Марк став відвідувати дворічний підготовчий курс із фундаментальних наук для вступу в університет. Викладачі характеризували його як старанного студента, особливо на уроках електротехніки. Паралельно влаштувався на пів ставки у лікарню, де працювала його матір. Проте в лютому 1986 року, коли лишався останній семестр навчання, без вагомих на те причин Марк просто перестав з’являтись на заняттях, через що й не отримав диплома.
У тому ж році вирішив подати вступну заявку у Політехнічну школу Монреаля. Йому сказали, що приймують за умови, якщо він закінчить обов’язкові курси хімії. Незабаром Марка звільнили з лікарні за агресивну поведінку. Це дуже розлютило парубка, через що в нього стали формуватись суїцидальні думки та він почав замислюватись над планом помсти.
Марк знову подав заявку до Політехнічної школи в 1989 році, проте її відхилили через відсутність курсів. Разом із тим, Марка все ще турбувало питання відсутності стосунків. Але не стільки через те, йому бракувало жіночої уваги, скільки він хотів мати над кимось владу. Часто своїм друзям розповідав, що його дратують феміністки та їх намагання просуватись у нетрадиційних професіях, переконуючи, що жінки мають піклуватись лиш про родину та будинок.
Монреальська трагедія
Трагічна подія відбулась 6 грудня 1989 року у Політехнічній школі Монреаля, куди ввечері завітав Марк Лепін. З гвинтівкою у руках та передсмертним листом у кишені. Він вирішив діяти впевнено та поквитатись зі своїми “кривдниками” — феміністками, які, на його думку, зіпсували життя. Першу свою жертву він зустрів відразу у коридорі, вистріливши в неї. Дівчина загинула.
Далі Марк відправився у навчальну аудиторію 303, де сиділи 58 студентів, серед яких 10 жінок. Увійшовши у кабінет, він зробив два постріли у стелю та наказав всім чоловікам вийти у коридор. Далі вигукнув, що він ненавидить фемінізм. Одна зі студенток намагалась заперечити, що вони не феміністки, а просто хочуть вивчитись на інженера, аби у майбутньому мати хорошу роботу. Але злочинець, не дослухавши відповідь, щось люто сказав і відразу ж відкрив неперервний вогонь по дівчатах, що залишились в аудиторії. Загинуло шестеро студенток, ще четверо отримали поранення різного ступеня тяжкості.
Злочинець пішов по інших кабінетах. В аудиторії 311 було 26 студентів, по них всім Марк відкрив вогонь. Загалом події розвивались протягом 20 хвилини, за цей час загинуло 14 жінок, ще дев’ятеро дівчат та четверо чоловіків отримали поранення. Сам же Марк Лепін застрелився.
Вбивство студенток у Монреалі стало найбільшою стріляниною у Канаді. Ці події обговорювали чи не у всіх країнах світу та привернули увагу суспільства до проблеми насильства проти жінок. Жахливим є той факт, що такі випадки непоодинокі, а насильство стосовно жінок має безліч різних форм: фізичне, психологічне та економічне.
З 1991 року за рішенням парламенту Канади 6 грудня стало Національним днем пам’яті та дій проти насильства щодо жінок.