Генрієтта Едвардс — відома канадська активістка та феміністка, яка ще з юних років усвідомила, що жінки в цьому світі мають менше прав за чоловіків та вирішила змінити цю систему. Тому Генрієтта стала займатись активною суспільною діяльністю. Далі на montrealanka.
Ранні роки
Генрієтта народилась 18 грудня 1849 року в Монреалі. Зростала в багатодітній родині, де мала шестеро братів та сестер. Батьки працювали торговцями та кравцями, а також були вірянами. У Монреалі вони побудували першу баптистську каплицю Св. Олени, а також заснували Монреальський баптистський коледж.
Завдяки релігії вони мали демократичні погляди, тому навіть уклали шлюбний договір, за яким її мати отримувала право на власне майно та була захищена від боргів чоловіка. Шлюбний договір був рідкістю у ті часи. Згодом і сама Генрієтта укладе шлюбний договір за батьківським зразком напередодні власного весілля.
Генрієтта спочатку отримала освіту вдома, а згодом у приватній школі Монреаля, де вона мала змогу спостерігати за сильними та впевненими у собі жінками, що стали гарним прикладом для наслідування.
Суспільна діяльність
У 1870-х роках Генрієтта разом зі своєю сестрою Амелією створили Асоціацію працюючих дівчат у Монреалі. Для цього вони попросили батька допомогти орендувати будинок у місті, де обладнали бібліотеку читальний зал та навчальні класи для молодих жінок. Тут також проходили релігійні та громадські зібрання, допомагали жінкам з пошуком житла та надавали психологічну допомогу. Активістки прагнули створити гарні умови для розвитку жіночої незалежності.
Жінки (не) можуть бути художниками
Для підтримки діяльності Асоціації Генрієтта продавала свої картини. Вона мала гарні здібності до малювання, проте свого часу її не взяли на навчання у монреальську художню школу тільки через те, що вона жінка. Але це не стало на заваді проходити практику у приватних вчителів. У 1876 році Генрієтта вирушила до Нью-Йорка, щоб брати уроки живопису у відомого художника Вятта Ітона.
Через деякий час її картини все частіше ставали частиною експозицій в Асоціації мистецтв Монреаля, Товаристві художників Онтаріо та Королівській Канадській академії мистецтв. У 1893 році Генрієтта отримала доручення від федерального уряду на розпис фарфорового набору для канадського павільйону на Всесвітній виставці в Чикаго.
Створення жіночого журналу
У 1878 році Генрієтта з Амелію вирішили заснувати жіночий журнал Woman’s Work та жіночу друкарню. Woman’s Work відрізнявся тим, що над всіма етапами його розробки: від написання статей до друку, працювали виключно жінки. Він став першим подібним виданням на території всієї Канади.
Політична діяльність
Генрієтта одружилась у 1876 році. Її чоловіком став доктор Олівер К. Едвардс, від якого вона народила троє дітей. У 1890 році через хворобу чоловіка родина була змушена переїхати до Оттави, де Генрієтта познайомилась з леді Ішбель Абердін, що допомогла їй створити кілька організацій, зокрема Вікторіанський орден медсестер, Національну раду жінок Канади та Оттавську молоду християнську асоціацію.
У 1903 році доктора Едвардса перевели до форту Маклеод, що у штаті Альберта. На новому місці Генрієтта також продовжила свою боротьбу за права жінок та приєдналась до Жіночого християнського союзу тверезості, з яким брала участь у кампаніях за виборчі права та рівні права жінок. Завдяки їх діяльності 19 квітня 1916 року жінки Альберти отримали виборче право та можливість обіймати керівні посади.
У 1917 році Генрієтта Едвардс разом з Емілі Мерфі та Луїзою МакКінні домоглась прийняття не менш важливого закону, щодо права на нерухомість. Як вже згадувалось, шлюбний контракт був рідкістю, тому часто жінки опинялись у ситуації, коли чоловік продавав будинок, навіть, якщо він був куплений на кошти жінки.
Тому активістки стали просувати Закон про придане через законодавчий орган Альберти, який допоміг захистити майнові права заміжньої жінки.