У XIX столітті літератури, написаної франкомовними жінками, було дуже мало. Так було переважно через те, що тоді жінки розглядались тільки у ролі дружини та матері. А якщо жінка й бралась за написання твору, вони майже не публікувались. З часом деякі активістки стали замислюватись, чому так відбувається та як це можна змінити. Однією з них й була Жозефіна Маршан, яка розвивала освіту в регіоні та заснувала власний журнал, де підіймала важливі феміністичні теми. Далі на montrealanka.
Ранні роки
Жозефіна Маршан народилась 5 грудня 1861 року в канадському містечку Сен-Жан-д’Ібервіль провінції Квебек. Зростала у багатодітній родині, де мала 10 братів та сестер. Її батько Фелікс Габриель Маршан працював журналістом та письменником, а згодом також очолив посаду прем’єр-міністра Квебеку.
Батьки доклали багато зусиль, аби Жозефіна виросла розумною та освіченою дівчиною. Мати привила інтерес до читання та письма, а батько надав доступ до своєї бібліотеки. Завдяки цьому Жозефіна змогла вдома отримати неформальну освіту вдома, що було доволі рідкісним явищем серед жінок у ті роки. Крім того, це дозволило у майбутньому побудувати успішну кар’єру журналіста та видавця, як і її батько.
Початок письменницької діяльності
Писати розпочала у віці вісімнадцяти років, а перші твори публікувала у газеті Le Franco-Canadien, де батько працював редактором. Приблизно у цей самий час вона починає вести щоденник, де вона писала, що першим критиком був власне її батько, який зазначав, що Жозефіні доведеться наполегливо працювати, аби позбутись легкості у висловлюваннях та усунути стилістичну недбалість.
Видання власного журналу
Остаточно Жозефін утвердилась як журналіст у січні 1893 року, коли випустила у Монреалі свій перший власний журнал під назвою Le Coin du feu. Цей журнал став першим франкомовним виданням, яким керувала жінка та яке друкувалось для жінок. Нові номери виходили щомісяця. Незабаром журнал став виходити не тільки у Монреалі, а й в інших містах та селах Квебеку.
Основна кількість статей у журналі писалась безпосередньо самою Жозефіною Маршан. Журнал став місцем, де вона могла підняти на загал питання, які хвилювали та на які вона хотіла звернути увагу своїх читачів. За словами історика Мішель Дюмон, ці публікації підписувались її псевдонімом, що придавало їй більшої свободи та сміливості у висловлюваннях.
Основні теми стосувались літератури, родинних стосунків і звісно фемінізму та ролі жінок у суспільстві та політиці. Вона наполягала на побудові гендерної рівності у суспільстві, аби жінки не були заручницями шлюбу та будинку, зазначаючи, що поза будинком вона зможе принести більше суспільної користі. Також редакторка критикувала відсутність освіти для жінок та обмеженість, щодо вибору професії.
У грудневому випуску 1893 року Жозефін опублікувала роздуми кількох людей щодо надання виборчого права жінкам. Зокрема описала позицыю її матері Ерселі Тюрджен, а також письменниці Лор Конан, журналіста та політика Джозефа-Ісраеля Тарта і письменника Артура Бьюїса.
Аби уникнути зайвої критики, всі ці суспільно важливі питання Жозефін маскувала за публікаціями з рецептами, порадами щодо моди, догляду за дітьми чи ведення господарства, облаштування саду тощо.
У грудні 1896 року журнал перестав випускатись.
Безкоштовні книги
Після закриття журналу, Жозефіна Маршан продовжила займатись суспільною діяльністю, зокрема стала опікуватись розвитком освіти жінок та людей із малим достатком. Аби підвищити рівень грамотності у бідних районах Квебеку, вона заснувала проєкт Work of Free Books, що був свого роду пересувною бібліотекою. За цією програмою окремі особи та установи могли безкоштовно отримати книги від Жозефіни. Переважно література відправлялась до вчителів у віддалених регіонах Квебеку.