Чи знали ви, що Монреаль називають канадською столицею моди? Це дійсно так. Для прикладу, це третє ключове місто у Північній Америці, яке спеціалізується на виробництві одягу. Понад 70% компаній у сфері одягу та модної індустрії розміщені саме тут. Більше про спадщину канадської моди, а також про історію славетного Монреальського швейного району розповість більше montrealanka.
Початок модної історії
Якщо пригадати, то офіційно Монреаль став місто у далекому 1832 році. Він мав ключове значення, був центром торгівлі хутра аж до середини 19 століття. Згодом Монреаль став центральною фігурою у великій промисловій галузі.
Відмінне географічне положення стало основою для розвитку виробників та дизайнерів, майстрів, дрібних торговців та підприємців у 20-му столітті. Всі вони сприяли заснуванню канадської індустрії моди. Монреаль поступово здобував лідируючі позиції у сфері дизайну, роздрібної торгівлі чи виробництва. Креативні, творчі містяни пропонували нові варіанти та задавали тенденції.
Відомі дизайнери минулого
Заснування канадської моди пов’язують з тим, що нові стилі з-за океану були надто дорогими, готовий одяг містяни просто не мали змоги купувати. Тож у ті часи більшість монреальських жінок купували тканини і самостійно шили собі одяг. На початку 1900-х років неймовірно популярний європейський костюм втрачав свої позиції, а ковдри, наприклад, набували комерційної популярності.
Ще з середини 1800-х років відомі кравці Монреалю почали відкривати невеликі крамнички, де й продавали тканини, аксесуари та художні вироби. Більшість з них пропонувала містянам готовий одяг або ж виготовлення під індивідуальне замовлення за мірками замовника чи замовниці. Остання послуга теж користувалася попитом, адже позначалася червоним ярликом та підкреслювала ексклюзивність та авторство. Все це заклало основу для становлення сучасної індустрії моди у Монреалі.
Містяни почали збагачуватися та вже мали змогу дозволити собі трішки більше базових, найнеобхідніших речей. Саме тоді дизайнери та кутюр’є Монреалю почали робити собі ім’я, напрацьовувати клієнтів та конкурувати з виробами від паризьких дизайнерських будинків. Ось декілька з відомих у ті часи імен:
- Іда Десмара з її розкішними вечірніми сукнями;
- Марі-Поль Нолен, яка відкрила власний салон одягу;
- Габі Бернью з оригінальними дизайнами, які користувалися попитом у всієї еліти Монреаля;
- Рауль-Жан Фуре – дизайн взуття для французьких зірок.
Перший канадський показ мод від кутюр
Після закінчення Другої світової війни дизайнери Монреалю об’єдналися для створення Асоціації канадських кутюр’є. Очолив організацію Рауль-Жан Фуре, а кількість учасників сягала 20 членів. Їм вдалося провести перший канадський показ мод від кутюр у Монреалі. Місцем було обрано Ritz-Carlton – історичний розкішний готель у центрі міста, який ще з моменту відкриття (1912 року) встановив стандарт розкоші у Канаді.
Подія надалі проводилася не лише у Монреалі, наступними містами став Ванкувер, згодом Оттава і Нью-Йорк, де канадські дизайнери отримали можливість продемонструвати свої вміння.
У 1968 році Асоціація розпалася. До ймовірних причин цього відносять недостатню оригінальність місцевих дизайнерів, а також суттєву недостачу канадського текстилю. Організація проіснували відносно недовго, проте після розпаду було засновано ще декілька невеликих груп – це свого роду спадок:
- Асоціація дизайнерів моди Канади (1974 року заснування);
- Рада дизайну моди Канади (1999 року заснування).
Дані організації мають одну мету – заохочувати та всіляко просувати вироби канадських дизайнерів, підтримуючи місцеве виробництво.
Відродження виробництва одягу у місті
Уряд Канади у 20-му столітті всіляко заохочував відкриття та розвиток місцевого бізнесу, наприклад, текстильних фабрик, майстерень. Були введені податкові пільги, уряд пропонував місцеві гранти. Це стало потужним поштовхом для відкриття таких фабрик.
- Merchants Manufacturing Company – найбільший виробник текстилю у Канаді. Компанія побудувала фабрики та бавовнопрядильні.
- Belding Paul Co. – перша шовкова фабрика у Канаді.
- Kellert and Friedman Company та S. Levinson, Son and Company – це потужні єврейські компанії з виробництва одягу.
- Фабрика Progress Brand Factory Харріса Вайнберга – виробник популярних чоловічих костюмів.
Монреаль завдяки заохочувальній політиці у 20-му столітті перетворився на індустріальний центр. Успіх швейної промисловості міста не набув би такого розмаху без участі європейських євреїв, які у другій половині 19-го століття оселилися у місті. У ті часи 40% працівників швейної промисловості були євреями.
Коли швейний квартал Монреаля став відомим?
Між вулицею Шабанель та бульваром Сен-Лоран було відновлено швейний квартал Монреалю, який до 90-х років 20 століття здобув славу найпотужнішого місця виробництва текстилю у світі.
Доречно додати, що «швидка мода» та аутсорсинг негативно вплинули на модну індустрію. Проте сучасні місцеві дизайнери в останні десятиліття зосередилися саме на виробництві екологічно чистих товарів. Такий підхід є цілком реальною надією на відродження виробництва одягу в Монреалі.
Наприкінці 19 століття місто, а саме вулиця Сент-Кетрін у центрі Монреаля, стала Меккою шопінгу. Любителі модної індустрії з різних міст країни, та й зі всього світу приїздили саме сюди. Канадські універмаги, роздрібні магазини, незалежні бутики – все це створювало торговий район, який поступово здобував ще більшу популярність.
Придбати товари місцевих виробників та дизайнерів можна було у ті часи за допомогою таких способів:
- одні покупці приїздили залізницею;
- інші здійснювали шопінг, приїздивши на автомобілі;
- були й ті, хто жив далеко та замовляв все поштою, обираючи бажані позиції з каталогу.
Чи досі Монреаль є сильним гравцем індустрії моди?
Це так, Монреаль все ще є сприятливим середовищем для творчих людей, для дизайнерів-початківців та підприємців. Район Шабанель зберіг свою роль, це місце досі є осередком шопінгу та приємних покупок.
Цікавим є той факт, що у 2005 році вийшла книга Глена Ротчіна «Збирач ренти». Це роман, присвячений модному бізнесу, який розквітає у швейному кварталі Монреалю. Автор проводить читача по району Шабанель, показуючи, як ортодоксальний єврей Гершон Стайн збирає орендну плату з підприємців. Бізнес, мода, сімейне життя та буденні турботи Монреалю – все це зібрав у своїй книзі автор. Його роман вийшов у фінал престижної премії Amazon.ca (минула назва – Books in Canada).
Монреаль – місто сили та натхнення
Крім звання канадської столиці моди, Монреаль також у 2006 році визнали містом дизайну ЮНЕСКО. На міжнародному рівні це лише зміцнило позиції міста.
Сучасний Монреаль побудований на спадщині виробництва одягу. Містяни відвідують галереї, музеї та бутіки, де зібрана продукція місцевих брендів та творчих підприємців. Цікаво й те, що Монреаль – це друге місто у Канаді за кількістю пішоходів.
Тож, досліджувати тут точно є що. Відчувається всюди креативність та натхнення, є бажання досліджувати зв’язок між історичною спадщиною та сучасністю. Кожний у цих пошуках знайде щось для себе.
